Чи є щось українське у Москві?

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс
Зоряна Созанська Зоряна Созанська , Активістка
У багатьох українців на слуху закриття Бібліотеки української літератури в Москві. Цим питанням займались і МЗС, і депутати Верховної ради, і пересічні громадяни. Та що можна зробити чи як можна допомогти закладу, який фінансується мерією Москви? А що тоді робити немалочисельній громаді? Де можна зібратись і поговорити про наболіле?

Фото: uapres.info

Мало хто знає, що у Москві, в самому центрі, на Арбаті майорить і сьогодні український прапор. Майорить на будівлі, яка є власністю Державного управління справами, власністю України. Займає будівля 4000 квадратних метрів і розміщений в ній Національний культурний центр України в Москві. Культурний центр працює з 1998 року і сьогодні. Проводяться якісь заходи, функціонує своя бібліотека, недільна школа, є, навіть, готель.

Але безкінечні суперечки довкола Національного культурного центру України у Москві не стихають! І чи закінчаться колись? Скоріш за все, що НІ, доколи там будуть панувати настрої далекі від настроїв українців, українських діаспорян Москви. Толку від призначеного директора Володимира Іонова не має, як і направленого ДУСею на допомогу чи то зама, чи то виконавчого директора Валентина Савицького. Бо як кажуть «а віз і нині там». Чи може щось друге нам скажуть вищезгадані «панове» про ситуацію, яка склалася 20 лютого цього року? В той час, коли майже у кожного в Україні розривається серце від болю, від спогадів, коли українські світові громади проводять панахиди, роблять фотовиставки світлин тих страшних часів, Культурний центр України в Москві «пляшет і пойот».

20 лютого в план заходів Центру конче потрібно було включити Ювілейний вечір молодого актора театру «Еней» Сергія Вахрушева. Театр працює при НКЦУ давно. І концерт відбувся. Хтось може скаже, що сам Вахрушев орендував сцену чи ще щось. То чому дозволили оренду сьогодні і чому в залі під час концерту красувалась начальник відділу інформації і діаспори Вікторія Скопенко?!

Фото: Надано автором

Чому сьогодні? Чому 20 лютого, такий незмінний начальник не дала можливість зібратись діаспорі. Адже зібратись в Москві поза межами центру і власних квартир не дуже безпечно. Чому? Хто відповість на всі ті запитання? Чи почує ДУСя, сам президент? Що ще витворить НКЦУ, щоб показати світу як можна насміхатись над самим собою, над пам’яттю, над тим, що так болить? Чи не керівництво НКЦУ повинно благати про передачу , хоча б частково, фондів з Бібліотеки української літератури у свою бібліотеку?

Може хтось скаже, що Центр треба закрити, – то це вже друга історія. А поки що треба розібратись з сьогоденням. Щоб, як ходять чутки, не перетворився цей Центр в так званий «Азаровський комітет спасіння України»

Зоряна Созанська Зоряна Созанська , Активістка
Есть ли что-то украинское в Москве?

У многих украинцев на слуху закрытие Библиотеки украинской литературы в Москве. Этим вопросом занимались и МИД, и депутаты Верховной рады, и рядовые граждане. И что можно сделать или как можно помочь учреждению, которое финансируется мэрией Москвы? А что тогда делать немалочисленной общине? Где можно собраться и поговорить о наболевшем?

Мало кто знает, что в Москве, в самом центре, на Арбате пестрит и сегодня украинский флаг. Развевается на здании, которое является собственностью Государственного управления делами, собственностью Украины. Занимает здание 4000 квадратных метров  размещенный в ней Национальный культурный центр Украины в Москве. Культурный центр работает с 1998 года и сегодня. Проводятся какие-то мероприятия, функционирует своя библиотека, воскресная школа, есть даже гостиница.

Но бесконечные споры вокруг Национального культурного центра Украины в Москве не стихают! И когда закончатся? Скорее всего, что до тех пор, пока там будут царить настроения, далекие от настроений украинцев, украинских диаспорян Москвы. Толку от назначенного директора Владимира Ионова не имеется, как и направленного ДУСей на помощь то ли зама, то ли исполнительного директора Валентина Савицкого. Ибо, как говорят «а воз и ныне там». Или может что-то другое нам скажут вышеупомянутые «господа» о ситуации, которая сложилась 20 февраля этого года? В то время, когда почти у каждого в Украине разрывается сердце от боли, от воспоминаний, когда украинские мировые общины проводят панихиды, делают фотовыставки фотографий тех страшных дней, Культурный центр Украины в Москве «пляшет и поёт».

20 февраля в план мероприятий Центра позарез нужно было включить Юбилейный вечер молодого актера театра «Эней» Сергея Вахрушева. Театр работает при НКЦУ давно. И концерт состоялся. Кто-то может скажет, что сам Вахрушев арендовал сцену или еще что-то. Так почему позволили аренду сегодня, и почему в зале во время концерта красовалась начальник отдела информации и диаспоры Виктория Скопенко?!

Фото: Предоставлено автором
Почему сегодня? Почему 20 февраля, такой неизменный начальник не дала возможность собраться диаспоре. Ведь собраться в Москве за пределами центра и собственных квартир не очень безопасно. Почему? Кто ответит на все эти вопросы? Услышит ли ДУСя, сам президент? Что еще вытворит НКЦУ, чтобы показать миру, как можно подтрунивать над самим собой, над памятью, над тем, что так болит? Не руководство НКЦУ должно молить о передаче , хотя бы частично, фондов Библиотеки украинской литературы в свою библиотеку?

Может кто-то скажет, что Центр надо закрыть, – это уже другая история. А пока что надо разобраться с настоящим. Чтобы, как ходят слухи, не превратился этот Центр в так называемый «Азаровский комитет спасения Украины»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Проверка только для незарегистрированных пользователей. Все комментарии премодерируются. *